Прийоми фінішної обробки композитних реставрацій

Прямі реставрації прийнято сприймати як метод не найбільшого естетичного потенціалу, оскільки в переважній кількості випадків роботи з композиту мають такі недоліки, як швидка втрата блиску, наявність видимих оптичних меж, неідеальні поверхневі переходи зуб — реставрація. Чудовий блиск композитної реставрації можна зберегти, дотримуючись елементарних правил особистої гігієни і періодично відвідуючи стоматолога для додаткового полірування. Можна уникнути оптичної неоднорідності реставрованої основи та реставрації, якщо чітко дотримуватися рекомендованих правил роботи з кольором, які широко описані у всіляких навчальних виданнях. Крім того, для точнішої оцінки оптичної структури зуба існують різні сучасні технологічні пристосування: поляризаційні фільтри, спектрофотометри і т.д. Однак створення однорідних топографічних меж без помітних поверхневих переходів зуба в реставрацію виявляється набагато складнішою проблемою, ніж усі інші.

Труднощі створення непомітних топографічних переходів особливо виражені в тих клінічних випадках, де потрібне фрагментарне відновлення частини зуба. При цьому, виконуючи реставрацію, слід намагатися якомога точніше відтворити натуральний мікрорельєф емалевої поверхні, не допустити ні надлишку матеріалу, ні його дефіциту на межі переходу. Щоб уникнути подібних складнощів, багато операторів воліють перекривати всю вестибулярну поверхню шаром композиту або переходити на непрямі методики реставрації, наприклад, керамічними вінірами.

Проблема наявності помітних топографічних меж може бути вирішена лише на етапі фінішної обробки реставрації. Ця процедура надзвичайно важлива і вимагає від лікаря великої ретельності і правильного алгоритму виконання маніпуляцій різними шліфувальними інструментами. На жаль, цей аспект прямої композитної реставрації не знаходить достатньо докладного опису в навчальній літературі. Частково це пояснюється тим, що на ринку багато всіляких полірувальних систем різних виробників, і у кожної з них є свої особливості та нюанси застосування.

У цій статті подано і проаналізовано клінічний випадок мінімально інвазивної реставрації двох верхніх центральних різців з докладним описом модифікованого протоколу фінішної обробки.

Діагностика

Початкова клінічна ситуація. Дефекти класу IV на двох центральних різцях. З анамнезу стало зрозуміло, що ці дефекти мають абразивну природу і сформувалися через те, що пацієнтка протягом тривалого часу мала шкідливу звичку гризти олівець.

Складність цього клінічного випадку полягає в тому, що зуби мають практично ідеально рівну поверхню з мінімальним мікрорельєфом. Створення непомітних переходів у таких умовах — завдання набагато складніше, ніж відтворення рельєфу на зубах з вираженою текстурою поверхні, де її можна замаскувати малюнком перикіматій та інших емалевих формацій.

Підготовка до реставрації

Робота виконувалася за силіконовим ключем. Було виконано прямий мокап, проведено всі оклюзійні й артикуляційні проби і знято відтиск із силіконової маси.

Препарування

Вигляд зубів після ізоляції та препарування. Обсяг препарування твердих тканин було зведено до мінімуму і обмежено лише скосом 0,3 мм по периметру дефекту з невеликим фальцем на вестибулярній поверхні.

Нижня третина двох центральних різців була піддана піскоструминній обробці порошком оксиду алюмінію 27 мкм. Цей прийом дозволяє збільшити площу питомої поверхні зуба у 5-6 разів, що вельми позитивно позначається на силі адгезивного з'єднання.

Моделювання

На фото відтворення піднебінних стінок з прозорого відтінку композиту.

Вигляд зубів після нанесення і адаптації шарів композиту. Необхідно відтворити тканини зуба так, щоб після моделювання форма зуба була максимально близькою до тієї, яка потрібна, без надлишку матеріалу. Для остаточного вирівнювання контурів дуже зручно користуватися плоским художнім пензлем.

Фінішна обробка

Для більш зрозумілої візуалізації контурів і граней зуба зручно користуватися олівцем.

За окресленим рисунком ведеться обережна обробка поверхні фінішним алмазним бором (з червоною смужкою). Необхідно уникати контакту бору з емаллю.

Шліфування

Обробка поверхні композиту силіконовими головками Енхенс/Enhance компанії Дентсплай/Dentsply (наявні аналоги: Ван Глосc/One Gloss компанії Шофу/Shofu, Айдентофлекс Композит Полішерс/Identoflex Composite Polishers (жовті форми) компанії Керр/Kerr). Інтенсивність абразії цих інструментів можна змінювати, дозуючи тиск на наконечник під час роботи. Фініри середньої абразивності чинять дуже помірний вплив: їх шліфувальної активності достатньо, щоб знімати шари композиту, але вони абсолютно нешкідливі для емалі. Саме за допомогою цих фінішних інструментів досягається вирівнювання рівня матеріалу щодо тканин зуба. Робота головками Енхенс/Enhance повинна вестися без водяного охолодження, інакше візуальний контроль стає неможливим. Відповідно слід бути обережними і працювати на низьких обертах, щоб не допустити перегрівання зуба. Після використання головок поверхня композиту повинна мати легкий блиск і рівномірну поперечну смугастість.

Полірування

Обробка поверхні композиту полірами ПоГоу/PoGo компанії Дентсплай (наявні аналоги: Айдентофлекс Композит Полішерс/Identoflex Composite Polishers (сірі форми) компанії Керр). Ці полірувальні головки надають текстурі матеріалу ідеальної форми і первинного сухого блиску. Завдяки винятково маленькому ступеню абразії цих інструментів щільність контакту їх поверхні з тканинами зуба значно вища, ніж у фінірів, тому головки ПоГоу слід використовувати без тиску, переривчастими рухами і з водяним охолодженням.

Услід за ПоГоу/PoGo у цьому протоколі фінішної обробки пропонується використання зуботехнічної повстяної нитяної щітки для прямого наконечника. Ці щітки виконують роль проміжної ланки перед остаточним поліруванням за допомогою паст.

Полірування композиту за допомогою пасти ПризмаГлосс Екстра Файн/PrismaGloss Еxtra Fine компанії Дентсплай (аналог: Шайни С/Shiny C компанії Мічеріум/Micerium). Пасти надають поверхні композиту іскристого сухого блиску.

Вигляд через кілька днів після фінішної обробки. Після правильного і ретельного виконання протоколу фінішної обробки будь-які межі (як оптичні, так і топографічні) перестали бути помітні.

Висновок

Цей клінічний випадок демонструє, що правильний протокол фінішної обробки надзвичайно важливий для естетичної спроможності реставраційного лікування. Дуже важливою умовою правильного використання фінірів і полірів є чіткий візуальний контроль за поверхнею композиту. Необхідно періодично дивитися на зуб з бічних ракурсів і стежити за тим, як на рельєфі композитного матеріалу, що вимальовується, грає світло. Потрібно домогтися такого ефекту, щоб відблиск від лампи стоматологічного світильника, падаючи на межу з'єднання зуба з композитом, не спотворювався, а йшов рівно, повторюючи ті ж самі контури, що й на емалі. Слід змінювати напрямок світла і положення голови пацієнта для того, щоб мати можливість стежити за грою світла на різних ділянках зуба. Також дуже бажаним доповненням при фінішній обробці є використання збільшення (бінокулярних луп або операційного мікроскопа).