Непрямі композитні вкладки. Деталізований виклад методики

Будь-яке якісне стоматологічне лікування полягає в гармонійному поєднанні здоров'я, функції та естетики. У досягненні всіх цих цілей першорядну роль відіграє морфологія зуба. Вона є наріжним каменем, на якому ґрунтуються ці три фундаментальні характеристики. Якщо ми навчимося робити анатомічно правильні реставрації, то такі роботи будуть здатні ефективно протистояти високим оклюзійним навантаженням. Кожен горбик, валик і заглиблення на поверхні зуба відіграє певну роль у правильному сприйнятті і розподілі динамічних оклюзійних зусиль.

Відтворення точної морфології є основним завданням при реставрації бічних зубів, оскільки їх функціональне навантаження особливо велике. Правильна анатомічна форма оклюзійних елементів зумовлює повноцінну участь бічних зубів в акті жування. Якщо лікар має справу з невеликим дефектом, локалізованим у межах оклюзійної поверхні, можна легко відтворити морфологію, орієнтуючись на збережені анатомічні структури. Однак у тих випадках, коли дефект уражає значний обсяг твердих тканин, точне моделювання може ускладнитися.

Провадячи пряме відновлення великих дефектів під рабердамом, лікар втрачає будь-який контроль за просторовим орієнтуванням елементів реставрації. Найчастіше результати подібного «сліпого» моделювання залишаються незадовільними — значну частину роботи, як правило, доводиться спилювати бором на етапі оклюзійної інтеграції.

Одним з ефективних варіантів виконання реставрації великих дефектів є метод непрямих композитних вкладок. Виготовляються такі вкладки не в роті пацієнта, а на моделі, що дозволяє легко контролювати правильність моделювання. При роботі з поодинокими вкладками використання артикулятора необов'язкове, тому що для відтворення правильних анатомічних форм у межах одного зуба потрібно лише бачити просторове положення антагоніста. Виконати таку роботу може як сам лікар, так і технік.

Матеріалом для виготовлення вкладки може бути як традиційний композит для терапевтичного застосування, так і технічний композит. При роботі з технічним композитом важливо користуватися спеціальним полімеризатором для затвердіння матеріалу. Метод непрямих композитних вкладок має такі переваги:

• можливість моделювання повноцінної і точної морфології;
• значне зниження полімеризаційного стресу;
• вищий ступінь конверсії мономера, ніж при прямій реставрації;
• вищий модуль Юнга.

Метод не позбавлений і недоліків:

• необхідність взаємодії із зуботехнічною лабораторією;
• значні затрати часу порівняно з прямим методом.

Клінічний випадок

Стара неспроможна пломба зуба 16 з порушеним крайовим приляганням поширюється на 2/3 поверхні зуба. Плоска, позбавлена своїх натуральних форм, ця пломба не бере повноцінної участі в акті жування.

Піскоструминна обробка тканин зуба порошком оксиду алюмінію з розміром частинок 27 мікрон. Пісок дозволяє вибірково диференціювати і видаляти фрагменти інфікованого дентину і збільшує питому площу поверхні.^1,2

Постановка матриці. Відтворення точкового контактного пункту при формуванні композитної кукси необов'язкове, тому секційну матрицю встановлено без фіксуючих кілець. Відтворення композитної кукси виконано двома великими порціями композиту ЕсДіАр/SDR.

Препарування зуба під вкладку. Дизайн препарування вільний з дотриманням геометрії ведення вкладки.

Зняття двошарових двоступеневих зліпків А-силіконом.

Встановлено тимчасову пломбу. Для ліпшої ретенції матеріалу перед встановленням емаль була протравлена і оброблена адгезивом у двох точках.

На серії фото нижче — етап зуботехнічної роботи: виготовлення розбірної майстер-моделі. Розбірна модель зручна тим, що штампик із зубом завжди можна легко витягти і отримати вільний доступ до проксимальних поверхонь.

У цьому клінічному випадку моделі не були зафіксовані в оклюдатор чи артикулятор. Важливою вимогою для виготовлення розбірної моделі є обов'язкове нанесення тонкого шару сепараційного воску на робочу поверхню для того, щоб не допустити склеювання композиту з гіпсом.

Моделювання ліпше починати з установлення конусів, верхівки яких повинні відповідати найвищій точці горбика. Кожну порцію композиту слід полімеризувати не менше 20 секунд для збільшення ступеня конверсії. У випадку роботи на моделі можна не побоюватися негативних наслідків полімеризаційного стресу.

Далі слід відтворити так званий «оклюзійний колодязь» — змоделювати зовнішні стінки, означити форму вестибулярної поверхні горбиків, екватор. Необхідно постійно перевіряти точність моделювання, зіставляючи моделі.

Моделювання проксимальних поверхонь.

Потім, орієнтуючись на форму «оклюзійного колодязя» і положення горбиків антагоніста, слід відтворити морфологію жувальної поверхні. Використання композитних фарб дозволяє підкреслити глибину фісур.

Після завершення моделювання вкладку підчепили гострою гладилкою, відшліфували і відполірували. Внутрішню поверхню вкладки слід обробити піскоструминним апаратом.

Після протравлювання провадиться адгезивна підготовка. Адгезив не полімеризується. Внутрішню поверхню композитної вкладки слід ретельно обробити спиртом для видалення залишків змащеного шару і усунення часточок піску. Після спирту на поверхню вкладки доречно нанести силан для кераміки, щоб сформувати міцний хімічний зв'язок мономера з імпрегнованим у поверхню композиту оксидом алюмінію.³ Після силану поверхню композитної вкладки слід обробити смолою (друга пляшечка в адгезивах 4-го покоління). Смола не полімеризується.

Фіксація вкладки на композитний цемент подвійного затвердіння. Доки цемент залишається м'яким, його надлишки слід прибрати пензликом. Потім після короткого світлового імпульсу полімеризаційною лампою по жувальній поверхні необхідно видалити надлишки цементу з проксимальних зон за допомогою флоса. Після цього робиться остаточна полімеризація протягом 120 с.

Видалення інгібованого киснем шару виконується за допомогою гігієнічної щітки. Межа з'єднання зашліфовується формою Енхенс.

На етапі шліфування згладжується перехід на тканини, видаляються нерівності і фрагменти композитного цементу. Полірування виконується за допомогою губок.

Остаточний результат. Метод непрямої композитної вкладки дозволив відтворити детальну і функціонально точну морфологію жувального зуба. Корекція вкладки по прикусу виявилася мінімальною і не призвела до порушення цілісності жувального рельєфу.

Висновки

З погляду оклюзійної інтеграції, непрямі композитні вкладки мають великий потенціал при реставрації великих дефектів бічних зубів. Цей метод дозволяє максимально точно і детально моделювати правильну морфологію зуба завдяки тому, що відтворення анатомічних форм провадиться поза порожниною рота. Крім того, виготовлення непрямих композитних вкладок відкриває широкі можливості для тренування мануальних навичок і розуміння особливостей оклюзійних взаємовідношень зубів. Чималі затрати часу компенсуються якістю виконаної роботи.