Роль і місце ополіскувачів у профілактиці стоматологічних захворювань

Відповідно до класифікації С. Б. Улітовського (1999),¹ виділяються такі основні напрямки використання рідких засобів оральної гігієни ротової порожнини:

І. 1) гігієнічні — призначені для дезодорування ротового дихання і зволоження слизових оболонок та частково для видалення зубного нальоту;

2) профілактичні — група рідких засобів оральної гігієни, що містять у своєму складі активні компоненти, які визначають спрямованість їх впливу.

ІІ. 1) прості протизапальні ополіскувачі, що містять екстракти трав та/чи рослин;

2) складні, що у свою чергу підрозділяються на комбіновані та комплексні:

2.1. комбіновані — рідкі форми, до складу яких входять два або більше активних компоненти, спрямовані на лікування та профілактику одного і того ж виду патології;

2.2. комплексні — рідкі форми, до складу яких входять один або більше активних компонентів, що діють на різні види патології (С. Б. Улітовський, 1999).

Окрему підгрупу комбінованих ополіскувачів становлять засоби, що містять сполуки фтору (натрію фторид, амінофторид). Ця група ополіскувачів має карієспрофілактичний ефект і широко застосовується ще з 60-х років минулого століття.²

Для щоденного гігієнічного догляду використовують ополіскувачі ротової порожнини. За призначенням їх класифікують на ті, що дезодорують; знижують утворення зубного нальоту; містять фтористі сполуки; перешкоджають утворенню зубного каменю. Дезодоруючі ополіскувачі застосовують для щоденного догляду за ротовою порожниною після чищення зубів.

Найбільш поширеними сполуками, що забезпечують ефективність дії ополіскувачів, є хлоргексидин, гексетидин, триклозан та активні складові ефірних олій з бактерицидною і бактеріостатичною дією.

Широко застосовуються ополіскувачі, до складу яких входить 0,12% розчин хлоргексидину. Умовою використання ополіскувачів з хлоргексидином є дотримання інтервалу між чищенням зубів і полосканням не менше 30 хв, оскільки є можливість взаємодії між лаурилсульфатом натрію (ПАР, що входять до складу більшості зубних паст) і катіонним хлоргексидином. Можлива також антагоністична взаємодія хлоргексидину з іоном аніонактивного фтористого з'єднання.³ Однак відомо, що тривале безсистемне застосування засобів, що містять хлоргексидин, може спричинити забарвлювання поверхні зубів, прискорення утворення зубного каменю,⁴ дисбактеріоз ротової порожнини. С. Параскевич вказує на можливість виникнення десквамативних процесів слизової оболонки рота після тривалого використання хлоргексидину.⁵ Тому ополіскувачі з хлоргексидином застосовують для усунення запального процесу курсом 7-14 днів. Надалі пацієнтові слід рекомендувати ополіскувач для тривалого застосування.

Ополіскувачі, які містять сполуки фтору, поділяються на групи залежно від концентрації іонів фтору. Розчини, що містять до 230 ч/млн іона фтору (0,05% фтористого натрію), можуть використовуватися щодня, 450 ч/млн (0,1% фтористого натрію) — раз на тиждень, 900 ч/млн (0,2% фтористого натрію) — раз на 2-3 тижні. 8-10% розчини фториду олова нині застосовуються обмежено, оскільки це нестабільні розчини, які повинні готуватися безпосередньо перед застосуванням, вони мають металевий присмак, можуть забарвлювати пломби і зуби в коричневий колір, особливо у декальцинованих ділянках. При полосканні рота фторовмісними розчинами можна мимоволі заковтнути близько 25% рідини. Тому ці ополіскувачі не рекомендується застосовувати дітям до 6 років, а школярам пропонується видавати для полоскання не більше 5 мл препарату. Для цього існують спеціальні дозатори фторовмісних ополіскувачів на 5 і 10 мл.

У результаті досліджень Донцова Д. А., Рябоконь Е. Н., Осолодченко Т. П., Штикер Л. Г. (2009),⁶ що включали вивчення клініко-мікробіологічної ефективності щоденного, упродовж 4-х тижнів, дворазового застосування 0,2% розчину хлоргексидину, було встановлено, що застосування ополіскувачів як гігієнічного засобу догляду за ротовою порожниною не завжди є ефективною профілактикою захворювань пародонту. Тривале застосування препаратів може призводити до порушення постійного мікробного складу ротової порожнини і сприяти розвитку дисбактеріозу. Використання цих профілактичних засобів має відбуватися під суворим наглядом лікаря-стоматолога з урахуванням клінічних показників. Катіонактивні агенти у складі ополіскувачів використовуються впродовж 50 років (0,05% хлористий цетилпіридиній). Ефективним виявилося введення до складу ополіскувачів ротової порожнини триклозану, сангвінарину та інших компонентів рослинного походження (олій м'яти перцевої, чайного дерева, екстрактів ехінацеї пурпурової, проростків пшениці), вітамінів (токоферолу, пантенолу), алантоїну, ксиліту, з'єднань цинку і калію.

Застосування ополіскувача з антибактеріальними компонентами на додаток до чищення зубів більшою мірою сприяє зменшенню кількості нальоту на апроксимальних поверхнях зубів, ніж механічне очищення зубною щіткою і флосами.⁷

До складу низки рідких засобів гігієни ротової порожнини входить цетилпіридиній хлорид (ЦПХ). Активність ЦПХ близька до триклозану, але менше сприяє виникненню дисбактеріозу при тривалому використанні.^8,9 ЦПХ має бактерицидну і бактеріостатичну активність стосовно більшості грампозитивних та грамнегативних бактерій,¹⁰ грибів, в т.ч. C. albicans.

Першими «офіційними» антисептичними добавками до ополіскувачів стали активні компоненти ефірних олій, застосування яких ввів у клінічну практику Джозеф Лістер у 1856 р.¹¹

Цікавим і перспективним є застосування ополіскувачів, які можуть використовуватися тривалий час, досягаючи високої ефективності без ризиків та ускладнень у формі дисбіотичних змін, токсичного ефекту, передусім у клініці дитячої стоматології. До найбільш вивчених засобів гігієни порожнини рота з повним правом можна віднести Лістерин — ополіскувач для ротової порожнини, що містить активні компоненти ефірних олій, застосування якого зменшує утворення над’ясенного зубного нальоту і запалення ясен. Цей засіб гігієни отримав схвалення Ради Американської стоматологічної асоціації (ADA) і нині широко представлений на ринках США, Японії, Західної та Східної Європи. Механізм антибактеріальної дії суміші фенолових ефірних олій, тимолу і евкаліптолу у поєднанні з ментолом і саліцилово-метиловим ефіром полягає в руйнуванні клітинної оболонки патогенних бактерій та інгібуванні бактеріальних ферментів. Активні компоненти Лістерину здатні екстрагувати з грамнегативних бактерій ендотоксин, що є похідним ліпополісахариду.^12,13 При регулярному використанні цього ополіскувача двічі на день після чищення зубів утворення зубного нальоту знижується на 70% ефективніше, ніж при очищенні лише зубною щіткою.¹⁴

У дослідженні in situ було доведено здатність Лістерину проникати вглиб біоплівки і знищувати понад 75% бактерій,¹⁵ що підтверджує його високу ефективність для контролю утворення зубного нальоту. Було також доведено, що за ефективністю Лістерин порівняний з ополіскувачем, що містить хлоргексидин,¹⁶ проте не викликає характерних побічних ефектів — забарвлювання поверхні зубів і язика.¹⁷ Здатність цього ополіскувача проникати вглиб біоплівки пояснюється присутністю в його складі невеликої кількості етилового спирту, який є сприятливим середовищем для активних компонентів (ментолу, тимолу, евкаліптолу, метилсаліцилату), практично нерозчинних у воді.

За даними Д. Ростока, Ю. Кройча, В. Іристе, А. Рейнис, В. Кузнецова, У. Тейбе (2010), Лістерин — ефективний засіб для ополіскування порожнини рота при лікуванні галітозу навіть при початково дуже високих галіметричних показниках. У групі осіб, які користувались настоями лікарських трав, поліпшення помічено у 72% пацієнтів, що свідчить про позитивний терапевтичний ефект. При початково дуже високих, а також при низьких галіметричних показниках Лістерин дає характерно стабільне поліпшення (80%).¹⁸

Ф. Тімоті та співавт. (2005) виявили високу клінічну ефективність використання ополіскувача Лістерин у пацієнтів із захворюваннями вірусної етіології. Упродовж 30 хв після ополіскування у пацієнтів не виявлялися вірусні чинники у порожнині рота. Саме тому автори рекомендують використовувати цей ополіскувач пацієнтам під час вірусних інфекцій, в тому числі для зменшення ризику інфікування інших людей, а також здоровим, які були в контакті з хворим на вірусну інфекцію.¹⁹

С. К. Філоче та співавт. (2005) здійснили масштабне дослідження порівняльної бактеріостатичної та бактерицидної ефективності ефірних сполук, що їх вводять до складу ополіскувачів, і хлоргексидину. Особлива увага надавалася вивченню впливу на ріст традиційних карієсогенних бактерій S. mutans. Виявлено достатній ефект ефірних сполук, що входять до складу Лістерину, для тривалої профілактики карієсу зубів. Цікавими є результати, що вказують на можливе зменшення тривалості застосування розчинів хлоргексидину і концентрації хлоргексидину у випадку застосування ефірних сполук Лістерину.²⁰

Особливо важливими є результати досліджень, що підтверджують високу ефективність застосування Лістерину у дитячій стоматологічній клініці. Е. Долінська, В. Стоковська (2006) здійснили порівняльний аналіз клінічної ефективності використання ополіскувачів Лістерин та ополіскувача, що містить хлоргексидин, для домашнього використання упродовж двох тижнів. Використання Лістерину сприяло зменшенню показників апроксимального індексу нальоту (API) на 16,2% (15,5% у групі порівняння) та індексу кровоточивості на 21,5% (порівняно з 24,5%). Результати дослідження вказують на паритетну ефективність обох ополіскувачів, однак для дитячої стоматологічної клініки перспективнішим є Лістерин, враховуючи менший ризик ускладнень.²¹

У рамках рандомізованого подвійного сліпого дослідження Кавалка Кортеллі С. і співавт. (2009) вивчали ефективність протоколу одноетапної повної гігієни порожнини рота («one-stage full-mouth disinfection»). У межах цього дослідження порівнювалася ефективність ополіскувача Лістерин і плацебо. Клінічні та мікробіологічні показники були оцінені до початку лікування, через 45 і 180 днів після терапії та проаналізовані за допомогою дисперсійного аналізу, t-критерію Стьюдента і тестів Вілкоксона. Доведено бактеріостатичний вплив Лістерину на P. gingivalis упродовж усього періоду спостереження та позитивну клінічну динаміку у пацієнтів основної групи.²²

Е.М. Кузьміна, А.В. Лапатіна (2012) під час клінічного дослідження встановили високу ефективність ополіскувача Лістерин для поліпшення у підлітків стану гігієни ротової порожнини і тканин пародонту. Після курсу застосування Лістерину спостерігалося достовірне (р < 0,001) зменшення ступеня запалення ясен за критеріями індексу GI — на 70,6% і кровоточивості ясенної борозни за індексом SBI — на 84,2% у порівнянні з вихідними даними. Клінічно виявили нормалізацію кольору і зникнення набряку ясен, у пацієнтів були відсутні скарги на кровоточивість ясен. Більшість підлітків, які брали участь у дослідженні, відзначила, що ополіскувач Лістерин має стійкий освіжаючий ефект і зручний у застосуванні. За період його використання не було виявлено побічних ефектів у вигляді зміни кольору зубів або порушення смаку, випадків місцевоподразнювального та алергізуючого впливу на слизову оболонку ротової порожнини.²³