Захисно-компенсаторні механізми зубів на препарування під штучні коронки

Науковий напрямок, що його розвивав у 70-80-ті роки ХХ століття професор Іларіон Іванович Постолакі, включає багато важливих принципів світової медичної тенденції, спрямованої на мінімально інвазивне інструментальне втручання на зубах. Зокрема, він розробив комплекс захисно-профілактичних заходів, що забезпечують активацію репаративних процесів у зубах при ортопедичному лікуванні.

20 жовтня 2016 року виповнилося 80 років від дня народження заслуженого діяча наук Республіки Молдова, доктора медичних наук, професора, засновника національної школи ортопедичної стоматології та основоположника її біоетичного напряму, завідувача кафедри ортопедичної стоматології Державного університету медицини і фармації ім. Ніколає Тестеміцану Іларіона Івановича Постолакі. Докторська дисертація, яку І.І. Постолакі успішно захистив у 1983 році у Києві, в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця, була присвячена вивченню закономірностей захисно-компенсаторної реакції у зубних тканинах і можливості її стимулювання при ортопедичних втручаннях, включала також експериментально-клінічне дослідження. У подальшому результати багаторічної праці лягли в основу авторської монографії «Штучні зубні коронки» (Кишинів, 1985). Багато вивчених у ній проблем є одними з фундаментальних для теоретичної і практичної стоматології і залишаються актуальними у стоматологічній науці.

Як засвідчили результати комплексних досліджень, що їх провів І.І. Постолакі, у процесі препарування зубів слід враховувати наявність певних захисних бар'єрів у тканинах зубів при карієсі, клиновидних дефектах, патологічному стиранні та інших стоматологічних захворюваннях і в той же час їх відсутність у інтактних зубів, препарування яких неминуче при конструюванні мостоподібних протезів.

Особливості реакції зубних тканин на глибоке препарування у порівнянні з препаруванням під повні металеві коронки

Через 1 добу:

1. Кровонаповнення судин пульпи виражене різкіше.
2. Осередки крововиливу більших розмірів (фото 1).
3. Значніша вакуолізація одонтобластів та інших зон пульпи.
4. Більша кількість макрофагів — явище захисного характеру.

Через 30 діб:

1. Кровонаповнення судин пульпи виражене менше, однак помітні явища сітчастої атрофії — ознака дистрофічного характеру, що призводить до загибелі одонтобластів.
2. Кількість і розмір вакуоль зменшуються.
3. Відбувається утворення третинного дентину в периферичному шарі.

Через 90 і 180 діб:

1. Починає нормалізуватися судинна реакція, але прогресують дистрофічні процеси (сітчаста атрофія).
2. У шарі одонтобластів — дрібні вакуолі.
3. На ділянках оголеного дентину виявляється розпад вмісту розкритих дентинних канальців. Заповнюючись повітрям, вони утворюють так звані «мертві шляхи», які простягаються у вигляді темних смуг у бік порожнини зуба.
4. З боку порожнини зуба відбувається утворення шару вторинного дентину, який слабко каналізований, а наявні дентинні канальці розташовані хаотично (фото 2, 4).

Фото 1. Вогнища крововиливів у пульпі через добу після препарування зуба з оголенням дентину. Мікрофото. Забарвлення гематоксилін-еозином.

Фото 2. Смуги вторинного дентину (1), предентину (2) і пульпи (3) через 180 діб після препарування зуба з оголенням дентину. Мікрофото. Забарвлення гематоксилін-еозином.

Особливості репаративної регенерації дентину за І.І. Постолакі

1. Після препарування зубів з оголенням дентину динаміка його морфологічної перебудови призводить врешті-решт до утворення захисної капсули навколо цієї ділянки. Вона перешкоджає проникненню продуктів розпаду вмісту розкритих дентинних канальців у глибину тканин, а отже, і в організм.
2. Встановлено, що препарування зубів з руйнуванням емалево-дентинної межі призводить до порушення утворення зони склерозованого дентину («мертві шляхи»). Відзначається, що в деяких випадках навіть через десять років і більше після покриття зубів коронками на них немає жодних ознак мінералізації основної речовини дентину і утворення на його поверхні склерозованого шару, а отже, для такого зуба герметичність штучної коронки залишається єдиним захисним засобом від інфекції та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища.
3. Доведено, що периферійна смуга склерозованого дентину (60-80 мкм) утворюється протягом перших трьох років. Швидкість і ширина її утворення перебувають у прямій залежності від глибини препарування емалі та віку хворих. Подальше збільшення її розмірів відбувається значно повільніше (рис. 1).

Рис. 1. Схематичне зображення динаміки інкапсулювання патологічного процесу, що виник в результаті розкриття дентинних канальців: А — відразу після препарування; Б, В — через 3 і більше років.

Один з найважливіших практичних висновків, на який пильну увагу звертав І.І. Постолакі, полягає в тому, що одночасне глибоке препарування великої кількості зубів недоцільне, оскільки при такому оперативному втручанні утворюється значна за площею «ранова» поверхня твердих тканин, що потребує відповідного захисту, а це завдання часто виконати важко.

Аналіз результатів багаторічних клінічних і лабораторно-експериментальних досліджень дозволив сформулювати і низку інших принципів та закономірностей при ортопедичному лікуванні стоматологічних хворих:

• Встановлено залежність прояву захисно-компенсаторної реакції у твердих тканинах препарованих зубів від: 1) товщини шару зішліфованих тканин; 2) часу, що минув з моменту оперативного втручання; 3) режиму препарування та віку хворих; 4) створення умов для активації репаративних процесів.
• Встановлено особливості ультраструктурних змін коронкового дентину зубів, покритих тривалий час коронками.
• Визначено послідовність побудови захисних бар'єрів у зубних тканинах при їх ураженні патологічним процесом, а також при препаруванні під штучні коронки.

І.І. Постолакі розробив комплекс заходів при ортопедичному лікуванні стоматологічних хворих, який є надзвичайно актуальним і сьогодні:

1. методика щадного препарування зубів з постійним водяним зрошенням;
2. захисно-профілактичні заходи, що сприяють ослабленню неминуче виникаючих патологічних явищ у зубному органі при препаруванні;
3. захисно-профілактичні заходи, що забезпечують у зубі як живому органі зубощелепного апарату активацію репаративних процесів.

Таким чином, результати досліджень і практичні рекомендації проф. І.І. Постолакі містять загальні принципи, співзвучні із сучасними уявленнями в стоматології XXI століття про мінімальну інструментальну інтервенцію в незмінені зубні тканини, що запобігає ризику багатьох можливих ускладнень на етапах відновного лікування.