Внутрішня резорбція кореня – шанс чи вирок?

У статті розглянуто клінічний випадок з внутрішньою резорбцією кореня, апікальним періодонтитом та одонтогенним синуситом.

Початкова клінічна ситуація

Анамнез. Пацієнтка К. звернулася з метою санації перед ортодонтичним лікуванням. Скарг не було. На ортопантомограмі виявлено порушення структур дентину в середній третині кореня зуба 25 і періодонтальної зв’язки в зоні верхівки кореня.

У зубі раніше провадилося ендодонтичне лікування.

Об’єктивне обстеження зуба 25: глибина зондування ясенної борозни і рухливість у межах фізіологічної норми. Усі клінічні тести негативні.

Пацієнтка спрямована на КПКТ з метою отримання даних:

1. про локалізацію і розмір ділянки деструкції кореня і періодонту;
2. про наявність перфорації і товщину стінки кореня;
3. про залучення верхньощелепного синуса ліворуч у патологічний апікальний процес.

На КПКТ у середній третині кореня виявлено осередок просвітлення овальної форми без перфорації стінки. Кісткові структури навколо апікальної зони порушені з наявністю соустя з верхньощелепним синусом. Реактивний набряк слизової оболонки синуса в нижній третині.

Діагноз. Асимптоматичний апікальний періодонтит зуба 25. Внутрішня резорбція (неперфоруюча) зуба 25. Одонтогенний однобічний верхньощелепний синусит ліворуч.

Колего, який метод лікування обрали б Ви і який Ваш прогноз у цій клінічній ситуації?..

Що у цьому випадку зробила автор

Проведено ізоляцію робочої зони системою рабердам. З використанням операційного мікроскопа створено трепанаційний доступ і проведено дезобтурацію кореневого каналу за допомогою ультразвукових насадок. Як іригант застосовувалися розчини 5,25% NaOCl і 17% EDTA.

Канал і резорбція обтуровані біокерамікою Б матеріалу EndoSequence BC RRM Putty.

Трепанаційний доступ відновлено герметичною реставрацією з рекомендацією про подальшу заміну.

Повторна КПКТ через 5 місяців.

Обговорення

Відомо 4 типи патологічної резорбції зуба, одна внутрішня і 3 зовнішніх:

• внутрішня резорбція – Internal resorption (IR);
• інвазивна цервікальна резорбція – Invasive Cervical Resorption (ICR);
• зовнішня запальна резорбція – External Inflammatory Resorption (EIR);
• замісна резорбція – Replacement Resorption (RR).

Процес внутрішньої резорбції починається у напрямку від дентину до цементу. Частіше зустрічається зовнішня резорбція, ніж внутрішня.

Точні етіологічні чинники патологічного процесу не називаються, але такі фактори, як хронічне запалення пульпи, травми, ортодонтичне лікування, використання гідроокису кальцію можуть призвести до резорбтивних змін.

За локалізацією внутрішня резорбція, згідно з Jeanneret, поділяється на:

тип А – коронарна;
тип В – внутрішньокоренева;
тип С – та, що перфорує стінку корня.¹

Kless і Philppart запропонували тип D – з перфорацією коронкової частини.^2,3 Усі перераховані типи резорбції (А, В, С, D) є запальними.

У більшості випадків внутрішня резорбція всіх типів має безсимптомний перебіг, і лише в 2% випадків є клінічні прояви.⁴ Тому найчастіше вони виявляються на оглядових знімках або при рентгендіагностиці сусідніх зубов.⁵

Варіанти лікування внутрішньої резорбції:

1. негайна екстракція;
2. відсутність лікування як такого з подальшим видаленням при появі клінічних симптомів;
3. ендодонтичне лікування.

Оскільки у цій клінічній ситуації прогноз був сприятливим, надано перевагу повторному ендодонтичному лікуванню.