Мультидисциплінарний підхід до лікування хронічних стоматогенних гайморитів — НЦ «Аполлонія»
Аполлонія  /  Статті  /  Мультидисциплінарний підхід до лікування хронічних стоматогенних гайморитів

Практичний досвід · журнал «ДентАрт» 2025 №1

Мультидисциплінарний підхід до лікування хронічних стоматогенних гайморитів

A MULTIDISCIPLINARY APPROACH TO THE TREATMENT OF CHRONIC SINUSITIS OF STOMATOGENIC ORIGIN

Назар Коцюбайло
Назар Коцюбайло
Клініка «Михайлюк Dental» (м. Тернопіль, Україна)
Резюме
Мультидисциплінарний підхід до лікування є надзвичайно важливим для сучасної стоматології, особливо у складних випадках патології щелепно-лицевої ділянки та ЛОР-органів. Ця стаття присвячена необхідності та принципам співпраці між стоматологом та отоларингологом, що дозволяє забезпечити комплексний підхід до лікування пацієнтів.

Основну увагу приділено необхідності точної діагностики, дотриманню сучасних протоколів лікування та ефективній комунікації між стоматологами й отоларингологами. Проаналізований клінічний випадок підкреслює важливість збереження зубів навіть у складних ситуаціях, де традиційний підхід може передбачати їх видалення. Використання сучасних ендодонтичних методик, таких як опрацювання складних анатомічних структур, та залучення профільних спеціалістів суттєво підвищують шанси на успіх. Наукові дослідження підтверджують, що комбіноване лікування за участю стоматологів та отоларингологів забезпечує ефективність у понад 90 % випадків, тоді як ізольоване лікування значно поступається за результативністю. Ці дані підкреслюють важливість впровадження міждисциплінарних підходів у сучасну клінічну практику.
Ключові слова
мультидисциплінарний підхід, апікальний періодонтит, гайморит, синусит, МБ2.
Abstract
A multidisciplinary approach to treatment is very important for modern dentistry, especially in complex cases of pathology of the maxillofacial area and ENT organs. This article is dedicated to the necessity and principles of cooperation between a dentist and an otolaryngologist, which allows for a complex approach to patient treatment.

The focus is on the need for precise diagnosis, compliance with modern treatment protocols, and effective communication between dentists and otolaryngologists. The analyzed clinical case emphasizes the importance of preserving teeth even in difficult situations where the traditional approach may involve their extraction. The use of modern endodontic techniques, such as working on complex anatomical structures, and the involvement of specialized professionals significantly increase the chances of success. Scientific research confirms that combined treatment involving dentists and otolaryngologists is effective in more than 90% of cases, while isolated treatment is significantly less effective. These data emphasize the importance of implementing interdisciplinary approaches in modern clinical practice.
Key words
multidisciplinary approach, apical periodontitis, sinusitis, MB2.

Стоматологія та отоларингологія охоплюють взаємопов'язані ділянки щелепно-лицевої та ЛОР-зони, тому співпраця фахівців цих спеціальностей часто необхідна для комплексного лікування пацієнтів. Дослідження свідчать, що близько 40 % випадків хронічного гаймориту є стоматогенними, і найпоширенішими є інфекційні ускладнення після ендодонтичного лікування. Порушення у функціонуванні ЛОР-органів може ускладнювати перебіг стоматологічних захворювань.

Бактеріальні патогени з інфікованих зубів, зокрема Prevotella та Fusobacterium, можуть поширюватися до верхньощелепних пазух, провокуючи хронічний гайморит. Цей факт підкреслює важливість участі стоматолога для усунення першопричини інфекції та отоларинголога для діагностики і лікування гаймориту.

Виходячи із сказаного, хотів би поділитися одним клінічним випадком. Пацієнтка А., 12 років, звернулася до стоматолога зі скаргами на біль у верхньощелепній ділянці, закладеність носа та хронічний гайморит, що не піддавався лікуванню впродовж 2-х років. Лікар-отоларинголог направив пацієнтку до стоматолога для видалення причинного зуба. Так вона потрапила до нас у клініку.

Після КТ-обстеження було виявлено причинний лікований раніше зуб із запальним процесом на верхівках кореня та пропущеним MB2 каналом і затемнення у слизовій оболонці гайморової пазухи. Зважаючи на всі фактори: юний вік, потребу збереження повноцінного зубного ряду та розуміння причини утворення запального процесу, було категорично відмовлено у видаленні і наполегливо рекомендовано провести повторне ендодонтичне лікування, після чого змінити отоларинголога, тому що цей зуб можна і потрібно лікувати, але тільки з мультидисциплінарним підходом. Із мамою пацієнтки детально обговорено план лікування, можливі ускладнення, інформацію про потребу даної маніпуляції та диспансерного спостереження. Ви, напевно, знаєте, як важко довести пацієнту необхідність повторного лікування після двох невдалих спроб. Але нам це вдалося, і ми взялися до лікування.

ОПТГ, затемнення у слизовій оболонці лівої гайморової пазухи.
ОПТГ, затемнення у слизовій оболонці лівої гайморової пазухи.
Зрізи КТ, деструктивні зміни в апікальній ділянці зуба 26.
Зрізи КТ, деструктивні зміни в апікальній ділянці зуба 26.
Зрізи КТ, деструктивні зміни в апікальній ділянці зуба 26.
Зрізи КТ, деструктивні зміни в апікальній ділянці зуба 26.

Під час першого візиту було зроблено об'єктивне обстеження, виявлено набряк та болючу пальпацію перехідної складки, позитивну перкусію. Я вже здогадувався про причину попередніх невдач, і насправді все, як завжди, банально: пропущений МБ2 та лікування без ізоляції робочого поля…

Були проведені механічна та медикаментозна обробка кореневих каналів і проходження МБ2, з якого отримали легку ексудацію. Залишено Calcium Hydroxide та зроблено послаблюючий розріз перехідної складки.

Аксіальний зріз КТ. Пропущений МБ2 позначений стрілкою.
Аксіальний зріз КТ. Пропущений МБ2 позначений стрілкою.

Під час другого візиту при огляді та зборі скарг було зрозуміло, що стоматологічна симптоматика зникла, набряк зійшов, перкусія слабко позитивна. Зуб обтуровано силером АН-Plus і гутаперчею, методом гібридної компакції, проведено постендовідновлення, і пацієнтку направлено до отоларинголога.

За участю отоларинголога проведено діагностику та визначено діагноз: гострий лівобічний гнійний гемісинусит. Після цього було зроблене оперативне втручання: пункція лівої верхньощелепної пазухи та консервативне лікування, після якого вже через місяць пацієнтка відчула значне покращення самопочуття.

Стан зуба після видалення старої реставрації. У виділеній зоні – неопрацьований істмус медіальної системи.
Стан зуба після видалення старої реставрації. У виділеній зоні – неопрацьований істмус медіальної системи.
Стан після механічної та медикаментозної обробки кореневих каналів, опрацювання істмуса медіальної системи, знаходження та проходження МБ2.
Стан після механічної та медикаментозної обробки кореневих каналів, опрацювання істмуса медіальної системи, знаходження та проходження МБ2.
Повторні зрізи КТ через рік. Повне загоєння апікальної ділянки зуба 26 та ЛОР-зони.
Повторні зрізи КТ через рік. Повне загоєння апікальної ділянки зуба 26 та ЛОР-зони.
Повторні зрізи КТ через рік. Повне загоєння апікальної ділянки зуба 26 та ЛОР-зони.
Повторні зрізи КТ через рік. Повне загоєння апікальної ділянки зуба 26 та ЛОР-зони.
Повторний зріз КТ через рік після проведених маніпуляцій. Повне загоєння апікальної ділянки зуба 26 та ЛОР-зони.
Повторний зріз КТ через рік після проведених маніпуляцій. Повне загоєння апікальної ділянки зуба 26 та ЛОР-зони.
Прицільна рентгенограма, зроблена через рік після лікування.
Прицільна рентгенограма, зроблена через рік після лікування.

Через рік диспансерного спостереження на контрольному КТ-обстеженні ми бачимо повне одужання з обох боків, симптоматика повністю відсутня. Пацієнтка нарешті вільно дихає та має здоровий і повноцінний верхній зубний ряд.

Після правильної діагностики завдяки дотриманню всіх сучасних протоколів ендодонтичного лікування, співпраці з отоларингологом та розумінню патогенезу інфекції нам вдалося досягти позитивного результату в лікуванні.

Подібні випадки підтверджуються дослідженнями T. Suzuki і співавторів (2019), які підкреслюють важливість міждисциплінарного підходу у 87 % випадків стоматогенного гаймориту. Згідно з дослідженням Y. Rallis і співавторів (2021), комбіноване лікування стоматогенного гаймориту зусиллями отоларинголога та стоматолога показало ефективність у 93 % випадків – у порівнянні з 65 % успішних випадків при ізольованому лікуванні лише отоларингологом.

Висновки

Не потрібно робити поспішних висновків, не розуміючи патогенезу інфекції. Співпраця стоматолога з отоларингологом – невід'ємна складова успішного лікування пацієнтів зі складними патологіями щелепно-лицевої та ЛОР-зони. Наукові дослідження підтверджують ефективність такого підходу, який забезпечує довготривалий позитивний результат і зменшує ризик рецидивів та ускладнень. Видалити зуб – завжди простіше, але спробуйте за нього поборотись, адже ендодонтія – це не тільки про гострий біль та «забирання нерва»…

Література

  1. Suzuki T., et al. The importance of multidisciplinary approaches in the treatment of odontogenic sinusitis // Journal of Clinical Dentistry. – 2019.
  2. Rallis Y., et al. Combined treatment of odontogenic sinusitis: Comparing multidisciplinary and isolated approaches // International Journal of Otolaryngology. – 2021.
  3. Pancewicz D., et al. Infectious complications after endodontic treatment: A review // Oral Diseases. – 2020.
  4. Brook I. Bacterial species in sinusitis of dental origin // Oral Microbiology and Immunology. – 2018.