Етапна оклюзійна реабілітація. Композитний протокол

Сучасна стоматологія усе вище піднімає планку в кінцевому результаті командної роботи лікарів-стоматологів – як щодо естетики, так і функції. Дорослі ортодонтичні пацієнти, які мають змінені оклюзійні поверхні внаслідок як старих реставрацій, так і стирання, зазвичай не отримують достатньо стабільної оклюзії після нормалізації форми і співвідношення зубних рядів. Використання композитних матеріалів – дуже зручний і безпечний метод повноцінної реабілітації, що дозволяє пацієнтові простіше адаптуватися функціонально і фінансово до наступних ортопедичних реставрацій. У статті подано етапний протокол реабілітації – від ортодонтії до композитного протоколу і тотального протезування.

Зростання кількості м’язово-суглобових дисфункцій у стоматологічних пацієнтів, часто викликаних ятрогенними факторами, вимагає командної роботи стоматологів різних спеціальностей для отримання стабільної функціональної оклюзії. Нормалізація функції жувальних м’язів і СНЩС, ортодонтична підготовка зубних рядів, стабілізація оклюзії і фінальна ортопедична робота вимагають скоординованих зусиль гнатолога, ортодонта, лікаря-терапевта і ортопеда.

Клінічний випадок 1

Пацієнтка через 3 роки після ортодонтичного лікування з видаленням 4-х премолярів звернулася зі скаргами на м’язові болі, крепітацію правого СНЩС. При первинному огляді виявлено функціональні порушення у вигляді відсутності ведення по передніх напрямних, стертість бічних зубів і відсутність анатомічної форми коронок зубів, дистальне положення нижньої щелепи та гіперактивність скроневих м’язів.

Після оклюзійної терапії і зняття больового синдрому та симптоматики дисфункції СНЩС проведено ремоделювання оклюзійних поверхонь бічних зубів зі стабілізацією терапевтичної позиції. Зміна співвідношення зубних дуг і положення суглобової головки СНЩС досягнута лише за допомогою відновлення втраченої анатомічної форми зубів.

Клінічний випадок 2

Пацієнтка після ортодонтичного лікування з видаленням 4-х премолярів, проведеного кілька років тому, звернулася в нашу стоматологічну клініку зі скаргами на м’язові і суглобові болі, клацання в зоні СНЩС.

Після закінчення повторного ортодонтичного лікування було відразу ж розпочато етап оклюзійної терапії за допомогою міорелаксаційної шини, що дозволяє знайти стабільну м’язово-суглобову позицію. Подальше гіпсування в артикуляторі засвідчило наявність суперконтакту в зоні зуба 47, що ймовірно є наслідком «ефекту лука» при першому лікуванні з видаленням 4-х премолярів. Початкова діагностика в артикуляторі до повторного ортодонтичного лікування не дозволила побачити вертикальну деформацію бічних відділів нижнього зубного ряду, оскільки мали місце не менш важливі деформації верхнього зубного ряду, виправлені надалі ортодонтично.

Відсутність анатомічної форми бічних зубів внаслідок множинних терапевтичних реставрацій, а також фасеток стирання не дозволяла отримати функціональну оклюзію лише за допомогою ортодонтичного лікування.

Відновлення передніх напрямних у новому положенні нижньої щелепи і воскове моделювання оклюзії – обов’язковий етап оклюзійної реабілітації. Оклюзійний компас дозволить відновити бічні зуби без протрузійних, латеро- і медіотрузійних суперконтактів, що забезпечить усунення м’язової дисфункції оклюзійного генезу і стабільність майбутніх композитних і керамічних реставрацій.

Дублююча модель з воскового моделювання дозволить виготовити на вакуумформері пару кап (зазвичай використовуємо товщину капи 0,5 мм) для точного відтворення майбутньої анатомії кожного зуба.

Отвори в капі в зоні кожного горбика дозволять у майбутньому наповнити одержану форму композитним матеріалом. Бажано розташовувати отвори далі від місць оклюзійних контактів.

Ми застосовуємо у своїй практиці матеріал SONICfill (Kerr), який дозволяє значно скоротити час повного композитного протоколу, має достатню текучість для заповнення форми, а також міцність, близьку до пакованих композитів, що підвищує впевненість у довготерміновій стабільності нашої роботи.

Клінічний випадок 3

У ряді випадків композитний протокол можливий як єдиний інструмент оклюзійної реабілітації пацієнта, без ортодонтичного лікування і протезування. Пацієнтка закінчила ортодонтичне лікування 2 роки тому, але після чергової санації ротової порожнини і переробки старих реставрацій ліворуч в іншій стоматологічній клініці з’явилися скарги на болі в зоні лівого СНЩС і жувальних м’язів ліворуч.

Після зняття симптоматики на етапі міорелаксаційної шини гіпсування в стабільному м’язово-суглобовому положенні показало зниження висоти прикусу на бічних зубах ліворуч. Воскове моделювання робилося з індивідуальними налаштуваннями артикулятора (Protar 7, KaVo), отриманими за допомогою аксіографії (аксіограф Arcus Digma, KaVo).

Композитний протокол був реалізований лише у 2-му секстанті, де відновили анатомію горбиків і зафіксували функціональну оклюзію в безсимптомному положенні нижньої щелепи. На правому боці контакти були втрачені.

Висновки

Правильна діагностика і планування лікування дозволяють точно, без помилок, іти до мети, окресленої в лікуванні. Застосування композитного протоколу для стабілізації оклюзії дає можливість пацієнтові простіше адаптуватися до нової висоти прикусу і функціонального стану нижньої щелепи, а лікареві – уникнути помилок при визначенні положення нижньої щелепи і формуванні схеми оклюзії ведень.

Чіткий протокол реабілітації, що включає оклюзійну терапію, ортодонтичну підготовку зубних рядів, воскове моделювання оклюзії за оклюзивним компасом, тотальну реконструкцію композитом, дозволяє вирішувати «від і до» навіть найскладніші клінічні ситуації, об’єднуючи всіх фахівців стоматологічної клініки в одну згуртовану команду однодумців.