Яскравий приклад самовідданого служіння професії, здоров’ю людства

Він був щасливою людиною, бо мав талант Дослідника, Науковця, Учителя

Час летить, мов стріла. Здається, це було не так і давно, коли ми в серпні 2007 року вітали професора Павла Тихоновича Максименка, першого наукового редактора журналу «ДентАрт», члена редакційної ради нашого часопису, з 85-річчям. Сподівалися привітати і з 90-річчям, але у вересні 2011 року його душа відлетіла у Вічність. І ось цьогоріч згадуємо цю світлу постать на обрії стоматологічної науки і освіти, бо 22 серпня виповнилося 100 років від дня народження Учителя, Наставника, одного з корифеїв української стоматології.

В інтерв’ю для журналу «ДентАрт», яке у 1998 році взяла у Павла Тихоновича журналістка Інна Якобенко, він назвав себе щасливою людиною. І доля цієї щасливої людини — приклад для багатьох: як всупереч усім перешкодам здійснити свої мрії, як наполегливо торувати шлях до вершин професії, як самовіддано служити здоров’ю людей…

Він народився у багатодітній бідній селянській родині, де діти мусили рано переривати навчання в школі, щоб заробляти на хліб насущний. На його долю випало ще й сім років служби в армії, з них чотири — на фронтах Другої світової війни. Окупанти стріляли йому в голову, але влучили у плече, і він свій порятунок теж називав щастям.

Про свій вибір професії у 26 років Павло Тихонович говорив так: «Надивившись на війні на біль і страждання, каліцтва і смерть, вирішив: буду допомагати людям». Стоматологічний факультет обрав, бо там навчання тривало не п’ять років, а чотири, і це виявився щасливий вибір, бо саме в галузі стоматології Павло Максименко зумів сповна розкрити свій талант Дослідника, Науковця, Учителя. Його кредо — «обов’язковими для професіонала є три складові: знання, уміння, мислення». Ці принципи допомогли йому написати понад 220 наукових праць, низку навчальних посібників, бути головою Асоціації стоматологів у Полтавській області, очолювати кафедру терапевтичної стоматології Харківського, а потім Полтавського медичного інституту, працювати деканом стоматологічного факультету, організовувати багато важливих для стоматологічної спільноти заходів, зокрема багато років бути членом журі Призма-чемпіонату.

Він був щасливий у професії, щасливий у родині з дружиною Лією Петрівною і доньками. Умів радіти красі природи, натхнення черпав у спорті — узимку катався на лижах, улітку плавав.

Внесок професора Максименка у розробку лікування захворювань слизової оболонки ротової порожнини, дослідження, присвячені алергології у стоматології, актуальні й сьогодні. Його учні продовжують справу, на яку надихнув їх Учитель.

Вічна пам’ять Людині, чий образ зоріє нам і сьогодні, як світло зорі незгасної!..

Редакція журналу «ДентАрт»

Пам’яті Учителя

22 серпня 2022 року виповнилося 100 років від дня народження доктора медичних наук, професора Павла Тихоновича Максименка — одного з фундаторів вітчизняної стоматології.

28 років він очолював кафедру терапевтичної стоматології Харківського, а згодом Полтавського медичного стоматологічного інституту. З 1991 року працював професором на кафедрі післядипломної освіти Української медичної стоматологічної академії.

Павло Тихонович мав високі організаторські здібності, був деканом стоматологічного факультету, головою АСУ у Полтавській області, організатором з’їздів, конференцій, семінарів…

Науковий потенціал професора Максименка реалізовано: під його керівництвом виконано та захищено 3 докторських і 20 кандидатських дисертацій; він автор понад 220 наукових праць, чудовий методист — написав навчальні посібники для студентів, субординаторів, інтернів та лікарів-стоматологів.

Велика кількість його наукових досліджень і клінічного досвіду пов’язана із захворюваннями слизової оболонки ротової порожнини. Так, видано методичні рекомендації «Діагностика та принципи лікування алергії на ліки у стоматологічній практиці», «Медикаментозна патологія у стоматології», «Побічна дія медикаментозних засобів у стоматологічній практиці».

Павло Тихонович створив методичні рекомендації «Номенклатура, клінічна класифікація хвороб, змін слизової оболонки ротової порожнини, губ і язика», які допомагають лікареві під час обстеження хворого поставити діагноз та обґрунтувати вибір методів і засобів лікування.

Завершальною працею життя професора Максименка став навчальний посібник «Труднощі та помилки у діагностиці захворювань слизової оболонки ротової порожнини, губ, язика», який є настільною книгою для лікарів.

Для нас і багатьох колег він був і залишається Учителем, яскравим прикладом самовідданого служіння професії, здоров’ю людства.

Співробітники кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів Полтавського державного медичного університету